Розпач, безвихідна ситуація, стіна. Здається все втрачено. Нема до кого звернутися про допомогу. Молитва, сум, сльози.
Чи Господь вислухає молитви? Час іде? і кожна хвилина стає важчою і несе ще більші терпіння, які завдають болю тілесного і душевного. Кожна хвилина на вагу життя. Руки опускаються. Знову вервиця в руках і тихий шепіт молитви. Очікування відповіді. І ось настав день, коли Господь відповів. Він послав людей, які стали опікунами, ангелами у важкій ситуації. А здавалось, що Бог мовчить. Це мовчання Боже стало випробуванням, випробуванням на вірність. Можна було сказати “досить з мене” і звинуватити інших в своїх в терпіннях.
В цей період, бувши невтішеним, втішав інших, і завдяки цьому знову в серці народжувалася надія та віра в Божу допомогу. І Бог прийшов, прийшов у випадковій зустрічі, яка звела з людьми, через яких Бог повернув надію, надію на краще. Слава Богу за Його посланців і Його Любов.
Будьмо і ми посланцями Божої Любові і несімо надію туди, де панує розпач.
Фото: bknpk.com
